Збільшення статутного капіталу ТОВ

Статутний капітал являє собою вклади засновників та учасників товариства, що дозволяє здійснювати підприємству господарську діяльність. Оскільки активи, внесені в статутний капітал, активно використовуються товариством, то вони можуть змінювати свій розмір – збільшуватися або зменшуватися.

У даній статті ми докладно розберемося в тому, як відбувається збільшення розміру статутного капіталу ТОВ, які вимоги для його зміни, як здійснюється підготовка документів і проводиться державна реєстрація змін.

 

Зміст:

 

Вимоги до збільшення статутного капіталу

При визначенні порядку внесення первинних внесків до статутного капіталу учасниками товариства необхідно врахувати вимогу законодавства про те, що вклади повинні бути внесені не пізніше одного року з дня реєстрації підприємства (ст. 52 Закону № 1576-ХІІ, ст. 144 ЦКУ). Коли статутний капітал товариства сформовано в повному обсязі, тоді і можна прийняти рішення про його збільшення, в т.ч. і на першому році своєї діяльності, якщо статутний капітал сформований до закінчення одного року з дня його реєстрації.

Порядок збільшення статутного капіталу встановлюється ТОВ самостійно з урахуванням вимог законодавства, а саме:

  • збільшення статутного капіталу допускається тільки після внесення усіма учасниками товариства своїх вкладів в повному обсязі (ст.ст. 16, 52 Закону № 1576-XII, ст. 144 ЦКУ);
  • рішення товариства про збільшення розміру статутного капіталу та про внесення учасниками додаткових вкладів, їх розмір, форму та порядок внесення приймається виключно загальними зборами учасників товариства (ст.ст. 41, 59 Закону № 1576-XII, ст.ст. 98, 145 ЦКУ) . При цьому додаткові внески за своєю формою не відрізняються від первинних внесків і можуть вноситися тільки тими активами, що визначені законодавством (ст. 13 Закону № 1576-ХІІ, ст. 115 ЦКУ, ст. 86 ГКУ). Перелік дозволених і заборонених активів наведено нижче;
  • в статуті товариства повинні міститися відомості: про розмір статутного капіталу, про частку в ньому кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів; зміни до статуту, пов’язані зі зміною розміру статутного капіталу та / або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації (ст.ст. 4, 7, 51-52 Закону № 1576-XII, ст.ст. 143-144 ЦКУ, ст. ст. 57, 82-83 ГКУ);
  • рішення товариства про зміну (збільшення) розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення такої зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) (ст. 16 Закону № 1576-XII, ст. 87 ГКУ).

Отже, якщо статутний капітал товариства повністю не сформований, то приймати рішення про його збільшення підприємство можливості не має. Якщо ж статутний капітал сформований в повному обсязі, то для прийняття рішення про його збільшення необхідно провести загальні збори учасників товариства.

 

Як збільшити статутний капітал ТОВ

Процес збільшення розміру статутного капіталу можна умовно розділити на кілька етапів:

  • прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, яке приймається на загальних зборах учасників господарського товариства та вноситися до протоколу;
  • підготовка документів та нотаріальне засвідчення підписів;
  • державна реєстрація змін;
  • внесення вкладів до статутного капіталу.

Розберемо кожен з етапів більш детально.

 

Рішення загальних зборів учасників товариства про збільшення статутного капіталу

Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники або їхні представники, які володіють в сукупності більш ніж п’ятдесятьма відсотками голосів, якщо установчим документом не визначено інший відсоток, який не може бути менше встановленого законодавством. Рішення про внесення змін до установчого документ у зв’язку зі зміною розміру статутного капіталу товариства приймається ¾ голосів присутніх учасників, якщо інше не передбачено установчим документом, при цьому відсоток голосів в статуті не може бути вказано менше встановленого законодавством (ст.ст. 41, 58- 60 Закону № 1576-ХІІ, ст.ст. 97-98, 145 ЦКУ, ст.ст. 65, 89 ГКУ).

Загальні збори приймають рішення про збільшення розміру статутного капіталу шляхом:

  • внесення додаткових вкладів усіма або окремими учасниками товариства;
  • прийняття нових учасників до складу товариства;
  • реінвестування за рахунок дивідендів учасників товариства.

Крім зазначеного, загальним зборам необхідно прийняти рішення про:

  • сумі, на яку збільшується статутний капітал підприємства;
  • розмірах, формі і порядку внесення додаткових вкладів;
  • терміни внесення додаткових вкладів;
  • порядку грошової оцінки вкладів учасників, якщо такої не було раніше зафіксовано в статуті;
  • перерозподіл часток учасників в зв’язку зі збільшенням статутного капіталу або прийняттям нових учасників до складу товариства, якщо таке має місце;
  • внесення змін до статуту товариства на підставі прийнятих рішень і про затвердження статуту в новій редакції;
    уповноважену особу, яка буде здійснювати всі дії по реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

Необхідно відзначити, що термін для внесення додаткових вкладів законодавством не визначено, тому товариство має право встановити цей строк самостійно. При встановленні такого терміну потрібно врахувати наступне:

  • починати обчислення строку для внесення додаткових вкладів слід з моменту державної реєстрації внесення змін до ЄДР, інакше контролюючі органи можуть віднести такий внесок до складу доходу підприємства, якщо він буде внесений до моменту державної реєстрації змін;
  • слід вказувати чіткий часовий термін для внесення додаткових вкладів (конкретний відрізок часу або остаточну дату внесення вкладу), щоб уникнути подальших непорозумінь і суперечок між учасниками товариства. Тут варто врахувати, що суди роблять прив’язку терміну для внесення додаткових вкладів до терміну для внесення первинних внесків, тобто один рік.

Всі прийняті загальними зборами рішення оформляються протоколом загальних зборів учасників товариства про прийняття рішення про збільшення статутного капіталу / про прийняття нових учасників і про збільшення статутного капіталу.

У разі заснування товариства однією особою повноваження загальних зборів здійснюються цією особою одноосібно, а всі рішення оформляються у формі рішення, яке має статус протоколу загальних зборів учасників товариства (ст. 3 Закону № 1576-ХІІ, ст. 140 ЦКУ, ст. 79 ГКУ, ст. 49 Закону України «Про акціонерні товариства» за аналогією закону).

Якщо директор підприємства не буде уповноваженою особою, яка буде здійснювати всі дії по реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, тоді на таке уповноважена особа оформляється довіреність. Цією особою може бути як співробітник самого підприємства, так і інший повірений. Довіреність засвідчується підписом директора та печаткою підприємства.

 

Нотаріальне засвідчення підписів

Документи (установчий документ у новій редакції, протокол або рішення загальних зборів учасників товариства), які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, повинні бути підписані засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами, або главою і секретарем загальних зборів (в разі прийняття такого рішення загальними зборами) (ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755-IV)). Потрібно відзначити, що порядок підписання установчих документів повинен бути зафіксований у статуті товариства (ст. 4 Закону № 1576-ХІІ). Справжність підписів на установчому документі і протоколі або рішенні нотаріально посвідчується, тому такі особи повинні бути присутніми у нотаріуса особисто (ст. 15 Закону № 755-IV).

Для запевнення підписів нотаріуса необхідно надати наступні документи:

  • обидва установчих документа – в попередній редакції і в новій редакції;
  • свідоцтво про державну реєстрацію або виписка з ЄДР;
  • довідка із статистичного управління (при її наявності);
  • протоколом або рішення загальних зборів учасників товариства про прийняття рішення про збільшення статутного капіталу про прийняття нових учасників і про збільшення статутного капіталу;
  • паспорти та ідентифікаційні номери тих осіб, чиї підписи повинні бути завірені нотаріусом.

 

Реєстрація змін в ЄДР

Згідно ст. 9 Закону № 755-IV до ЄДР міститься інформація про розмір статутного капіталу і частки кожного з учасників товариства, а також перелік учасників товариства. Будь-які зміни у відомостях, які містяться в ЄДР, вимагають державної реєстрації таких змін. Підприємство зобов’язане звернутися до суб’єкта державної реєстрації для внесення змін до ЄДР протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до статуту (ст. 7 Закону № 1576-ХІІ). Рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства набирає чинності з дня внесення такої зміни в ЄДР (ст. 16 Закону № 1576-ХІІ, ст. 87 ГКУ).

Оскільки нотаріус наділений зараз повноваженнями державного реєстратора, то з приводу реєстрації змін до ЄДР, пов’язаних зі зміною розміру статутного капіталу товариства, можна звернутися як до нотаріуса, так і до державного реєстратора. Крім того, звернутися в зв’язку з зазначеним вище можна і до виконавчого органу місцевої ради (у разі прийняття ним рішення про повноваження щодо державної реєстрації юридичних осіб).

Згідно ст. 17 Закону № 755-IV для державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в ЄДР, необхідно надати наступні документи:

  • заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу за формою 3, затвердженої наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 18.11.2016 р № 3268/5. Заява підписується заявником, а в разі відправлення документів поштою справжність підпису на заяві повинна бути засвідчена нотаріально;
  • примірник оригіналу або нотаріально завірена копія рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, які вносяться до ЄДР (протокол або рішення про збільшення статутного капіталу / про прийняття нових учасників і про збільшення статутного капіталу);
  • установчий документ (статут) в новій редакції;
  • документ, що підтверджує оплату арбітражного збору за проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. Розмір збору встановлено ст. 36 Закону № 755 і в 2018 році становить 530 грн. в разі подання документів у паперовій формі та 400 грн. в разі подання документів в електронній формі.

Разом із зазначеними документами суб’єкту державної реєстрації необхідно надати довіреність, яка вказує на повноваження представника товариства, якщо відомостей про таке в ЄДР немає, а також паспорт або інший документ, що посвідчує особу представника. Якщо ж документи подаються директором товариства, то йому необхідно мати з собою паспорт (тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця, посвідчення особи без громадянства, посвідчення на постійне або тимчасове проживання).

Подати документи державному реєстратору можна як в паперовій, так і в електронній формі.

Якщо документи державному реєстратору подаються в паперовій формі, то вони приймаються за описом, примірник якої в день їх отримання видається директору юридичної особи / його представникові, або надсилається поштою. В описі знаходиться відмітка про дату прийняття документів та коді доступу до результатів розгляду документів через портал електронних сервісів.

Державний реєстратор перевіряє документи і не пізніше наступного робочого дня після їх надходження (у разі відсутності підстав для призупинення розгляду документів або для відмови в державній реєстрації) вносить відповідні зміни до ЄДР. Державна реєстрація змін може проводитися в скорочені терміни, про що можна прочитати в статті «Реєстрація зміни найменування господарського товариства». Крім того, реєстратор формує та оприлюднює на порталі електронних сервісів виписку, результат надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчий документ (ст.ст. 25, 26 Закону № 755-IV).

Про отримання нової виписки або витягу з ЄДР, якщо такі необхідні підприємству, дивіться статті «Реєстрація зміни найменування господарського товариства».

 

Внесення вкладів до статутного капіталу

Оскільки державної реєстрації підлягає саме рішення товариства про зміну (збільшення) розміру статутного капіталу, а не сам факт збільшення такого розміру, тому вносити вклади необхідно після того, як рішення товариства про таке збільшення вступить в свою силу, тобто з дня внесення змін до ЄДР. Остаточний термін внесення вкладів слід зафіксувати в рішенні. Звідси, учасники товариства зобов’язані внести свої додаткові внески в статутний капітал у встановлені рішенням товариства терміни.

Оскільки законодавством встановлено обмеження щодо коштів, які можуть бути використані для формування статутного капіталу товариства, тому в ньому закладено механізм контролю за їх походженням. Здійснюється такий механізм контролю шляхом перевірки фінансового становища інвестора відповідно до ст. 86 ГКУ. Також перевірка фінансового стану учасників доцільна для визначення можливості внесення ними вкладів до статутного капіталу товариства і є додатковою гарантією виконання учасниками своїх зобов’язань по внесенню вкладів.

Фінансовий стан засновників – юридичних осіб щодо внесення ними вкладів до статутного капіталу господарського товариства перевіряється незалежним аудитором (аудиторською організацією) у випадках, передбачених законом. Такий випадок передбачений ст. 13 Закону № 1576-XII та відноситься до юридичних осіб, які є засновниками публічних акціонерних товариств. Звідси, фінансовий стан засновників ТОВ – юридичних осіб перевіряти не потрібно.

Майновий стан засновників – фізичних осіб має бути підтверджено довідкою органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкової декларації). Щодо перевірки майнового стану засновників – фізичних осіб додаткові умови не передбачені. Звідси, будь-який засновник господарського товариства – фізична особа (в т.ч. і засновник ТОВ) зобов’язаний підтвердити свій майновий стан зазначеної довідкою (листи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про порядок збільшення статутного фонду» від 23.03.2004 р № 1776 та «Щодо форм внесення додаткового вкладу учасника до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю» від 18.03.2005 р № +1768).

Отже, засновник – фізична особа зобов’язана подати до контролюючого органу за місцем обліку податкову декларацію про майновий стан і доходи (ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи »від 02.10.2015 р № 859). Після цього така особа за своїм зверненням отримує довідку про подану декларацію для підтвердження свого майнового стану (ст. 179 ПКУ, наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форми довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутності податкових зобов’язань) і Порядку її оформлення і видачі »від 13.06.2017 р № 568).

У ПКУ строки подання декларації для даного випадку не передбачені, а довідка не включена в перелік документів, необхідних для перереєстрації змін відомостей в ЄДР, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу. За логікою, декларацію необхідно подати до контролюючого органу, а довідку надати товариству ще до прийняття рішення товариством про збільшення статутного капіталу для визначення можливості учасників внести вклади в статутний капітал.

Вклади, як первинні, так і додаткові, не мають абсолютно ніяких відмінностей, а перелік активів, які можуть бути внесені в якості вкладів, викладено в законодавстві. Отже, відповідно до ст. 13 закону № 1576-ХІІ, ст. 115 ЦКУ, ст. 86 ГКУ в якості внесків до статутного капіталу учасниками товариства можуть бути внесені:

  • грошові кошти (в національній та іноземній валюті);
  • цінні папери (акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати);
  • інше майно (нерухоме майно: будівлі, споруди, будинки, квартири, земельні ділянки, ін. об’єкти; рухоме майно: транспортні засоби, обладнання, комп’ютерна техніка, товарно-матеріальні цінності, тощо);
  • майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку (права користування майном, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, корпоративні права засновників).

Також в законодавстві викладено перелік активів, які забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства:

  • бюджетні кошти (ст. 13 Закону № 1576-ХІІ, ст. 86 ГКУ);
  • кошти, отримані в кредит і під заставу (ст. 13 Закону № 1576-ХІІ, ст. 86 ГКУ);
  • векселя (ст. 13 Закону № 1576-ХІІ, ст. 86 ГКУ, ст. 12 Закону України «Про обіг векселів в Україні»);
  • майно боржника з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених законом (ст. 212 ГКУ);
  • військове майно (Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо удосконалення управління об’єктами державної власності»);
  • зброю, боєприпаси, бойова і спеціальна техніка, ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини і засоби вибуху, всі види ракетного палива та спеціальні матеріали і обладнання для його виробництва; бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби; протиградові установки; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації; електрошокові пристрої та спеціальні засоби, які застосовуються правоохоронними органами; державні еталони одиниць фізичних величин (Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна»);
  • майно державних і комунальних підприємств, яке відповідно до закону або рішення органу місцевого самоврядування не підлягає приватизації (ст. 13 Закону № 1576-ХІІ, ст. 86 ГКУ);
  • майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ (ст. 13 Закону № 1576-ХІІ, ст. 86 ГКУ);
    земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення особистого селянського господарства, – до вступу в силу закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року (п. 15 розд. Х Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) );
  • право на земельну частку (пай) – до вступу в силу закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року (п. 14 розд. Х ЗКУ);
  • право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності (ст.ст. 407, 413 ЦКУ, ст. 102¹ ЗКУ);
  • право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 8¹ (ст. 8¹ Закону України «Про оренду землі»);
  • особисті немайнові блага (ст. 201 ЦКУ);
  • особисті немайнові права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦКУ);
  • право участі в товаристві як особисте немайнове право (ст. 100 ЦКУ).

Крім того, внесок до статутного капіталу не може бути здійснений шляхом зарахування вимог до товариства (ст. 144 ЦКУ).

Вклади повинні бути внесені учасниками товариства виключно в тих розмірах і в тому складі, в якому вони вказані в рішенні. Отже, якщо вклад згідно рішення повинен бути внесений в грошових коштах, його неможливо замінити майном, і навпаки.

 

Внесення вкладу грошовими коштами

Грошові кошти в якості внеску до статутного капіталу можуть бути внесені:

  • в касу підприємства. В даному випадку оформляється прибутковий касовий ордер, а квитанція до прибуткового касового ордеру видається учаснику товариства. При цьому в ордері слід вказати підставу для внесення грошових коштів: «Внесок в статутний капітал».

Крім того, необхідно враховувати обмеження для внесення грошових коштів в касу підприємства – десять тисяч гривень (між суб’єктами господарювання – підприємствами та / або підприємцями) і п’ятдесят тисяч гривень (між суб’єктами господарювання і фізичними особами), встановлене Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р № 148. Суми внесків, що перевищують зазначені ліміти, потрібно вносити в касу частинами – не більше ніж по деся ь / п’ятдесят тисяч гривень за день (лист Національного банку України «Роз’яснення з питань застосування нормативно-правових актів Національного банку України щодо обмеження готівкових розрахунків» від 24.01.2014 р № 11-116 / 3159);

  • на розрахунковий рахунок підприємства. В цьому випадку кошти можуть бути перераховані як з розрахункового рахунку учасника товариства, так і внесені через касу банку з подальшим зарахуванням на рахунок товариства. У будь-якому випадку необхідно вказати призначення платежу: «Внесок в статутний капітал».

Якщо в якості внеску до статутного капіталу товариства вноситься іноземна валюта, то такі інвестиційні суми в іноземній валюті слід перерахувати в грошову одиницю України (гривню) за офіційним курсом, установленим Національним банком України (далі – НБУ). При цьому буде логічно здійснити такий перерахунок за встановленим курсом НБУ на день прийняття рішення про внесення додаткових вкладів, щоб при державній реєстрації змін до відомостей ЄДР були надані документи (статут та протокол / рішення) з чітко визначеними частками кожного з учасників товариства. Порядок такого перерахунку потрібно закріпити в рішенні ТОВ. Правове регулювання використання готівкової і безготівкової іноземної валюти на території України закладено в Постановах Правління Національного банку України «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 30.05.2007 р № 200 і «про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 р № 492.

 

Внесення вкладу майном

Якщо ж вклад до статутного капіталу вноситься не грошовими коштами, то факт передачі такого вкладу оформляється актом прийому-передачі (лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Щодо надання роз’яснень» від 27.02.2009 р № 1930). Законодавством не встановлено вимог до форми та змісту такого документа, тому його можна оформити в довільній формі. При цьому варто включити в акт обов’язкові реквізити для первинних документів, зазначені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р № 88, а також реквізити документів, які оформляються при виконанні договорів.

Такими реквізитами є: назва документа; Дата складання; місце складання (при необхідності); найменування товариства, від імені якого складено документ; дані, що дозволяють ідентифікувати особи, які брали участь у здійсненні господарської операції (найменування підприємства або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – учасника товариства, який вносить вклад в статутний капітал); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Крім того, в акті варто зазначити:

  • зміст і обсяг господарської операції, її одиницю виміру в натуральному і вартісному вираженні, а саме вид активу, його індивідуальні або родові характеристики, одиницю виміру активу, кількість, вартість згідно акту оцінки;
  • документи, що підтверджують права учасника на майно, яке передається в якості внеску, якщо такі є в наявності;
  • посилання на нотаріально засвідчена згода другого з подружжя, якщо учасником – фізичною особою вноситься майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, і відчуження якого засвідчується нотаріально та / або вимагає державної реєстрації.

Якщо ж внеском виступає право користування майном, то в акті необхідно зробити застереження про те, що вноситься саме право користування майном. Крім того, в акті слід зазначити: майно, на яке передається право користування; термін користування майном; вартість цього права як вкладу; документи, що підтверджують права учасника на майно, яке передається в якості внеску, якщо такі є в наявності. Додатково в акті можна зазначити таке: способи користування майном; проведення ремонтів і модернізація майна; страхування майна; оплата будь-яких послуг третім особам у зв’язку з користуванням майном; порядок повернення майна; спосіб і порядок надання учасником товариства компенсації вкладу при достроковому припиненні права користування майном.

Акт підписується обома сторонами – товариством (який прийняв вклад) і учасником (який передав внесок). Тут необхідно зазначити, що в разі заснування товариства однією особою, де це та сама особа є керівником товариства, вклад до статутного капіталу передає і приймає у власність одне і те ж обличчя. При цьому акт буде підписаний з одного боку як керівником товариства, а з іншого боку як учасником товариства (лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про порядок формування статутного фонду» від 10.09.2008 р № 7667).

Вклади в статутний капітал товариства у вигляді майна або майнових прав вимагають проведення грошової оцінки в національній валюті – гривні. При цьому грошова оцінка вкладів учасників господарського товариства:

  • здійснюється за згодою всіх учасників товариства, порядок якої визначається в установчому документі. У цьому випадку учасники товариства можуть оцінити майно самостійно, орієнтуючись на ринкову вартість, і скласти про це відповідний акт. Якщо ж якийсь із учасників товариства не згоден із запропонованою оцінкою, то на його вимогу необхідно звернутися до оцінювача, який оцінить майно і складе звіт про оцінку майна згідно зі ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658-III);
  • підлягає незалежній експертній оцінці тільки у випадках, встановлених в ст. 7 Закону № 2658-III. Отже, учасники товариства оцінюють майно самостійно за критеріями, які вони визначають самі, а результат такої оцінки оформляється відповідним актом оцінки (Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Щодо надання роз’яснень» від 27.02.2009 р № 1930).

Як і в акт прийому-передачі, так і в акт оцінки слід включити наступне:

  • назва документу;
  • Дата складання;
  • місце складання (при необхідності);
  • найменування товариства, від імені якого складено документ;
  • дані, що дозволяють ідентифікувати особи, які брали участь у здійсненні господарської операції (найменування підприємства або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – учасника товариства, який вносить вклад в статутний капітал).
  • найменування майна або майнового права, вносячи в якості внеску;
  • одиницю виміру активу;
  • вартість в розрізі одиниці виміру кожного активу;
  • загальну вартість вкладу.

Підписаний усіма учасниками акт оцінки свідчить про те, що оцінка вкладів є узгодженою.

У листах Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю» від 14.09.2004 р № 6279 і «Про формування статутного фонду ТОВ” від 16.11.2004 р № 8022 вказано, що якщо засновники господарських товариств самі оцінюють майно або майнові права та визначають критерії оцінки своїх внесків (договірна ціна) до статутного фонду господарського товариства, то це повинно оформлятися відповідним актом оцінки і прийому-передачі до статутного фонду. Таким чином, можна зробити висновок, що акт прийому-передачі до статутного капіталу і акт оцінки вкладів можна об’єднати в одному документі. В цьому випадку в об’єднаному документі повинні бути відображені всі необхідні дані для обох документів, а було написане те акт повинен бути як усіма учасниками , так і самим товариством, який прийняв внески від учасників.

Крім того, оцінка вкладів до статутного капіталу, які вносяться не грошовими коштами, може бути зафіксована в протоколі загальних зборів учасників товариства, але в такому випадку потрібно враховувати, що оцінка вкладів вимагає узгодження всіх без винятку учасників товариства, тому голосування за оцінкою має бути одноголосним при присутності на зборах 100% учасників товариства. У разі ж підстави товариства однією особою цілком доцільно буде зафіксувати оцінку вкладу в рішенні, яке має статус протоколу загальних зборів учасників товариства, і не складати акт оцінки вкладу як окремий документ.

Як і в разі внесення первинних внесків до статутного капіталу, ТОВ стає власником переданих йому додаткових вкладів (ст. 12 Закону № 1576-ХІІ, ст. 115 ЦКУ, ст.ст. 66, 85 ГКУ). При цьому варто пам’ятати, що акт прийому-передачі вкладів до статутного капіталу товариства, насамперед, свідчить про факт передачі учасником свого вкладу до статутного капіталу. ТОВ ж стає власником або користувачем переданого майна на підставі такого акта тільки в тих випадках, коли законодавством не встановлений спеціальний порядок набуття права власності або користування.

Отже, якщо чинним законодавством встановлено спеціальний порядок набуття права власності або користування на якісь активи, внесені в якості вкладів, то тільки після проведення необхідної процедури підприємство стає власником або користувачем переданих йому таких активів в якості додаткових вкладів.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1576-ХІІ, ст. 117 ЦКУ та ст. 88 ГКУ учасники товариства зобов’язані виконувати рішення загальних зборів, в т.ч. вносити вклади в розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами товариства. Оскільки законодавством не передбачено контроль будь-яким з органів державної виконавчої влади з формування статутного капіталу при його збільшенні, зменшенні, поповненні, то такий контроль має право і в той же час обов’язок здійснювати саме товариство і його учасники. У випадках невиконання учасниками товариства своїх обов’язків підприємство має право вимагати їх виконання, в т.ч. і в судовому порядку. Крім того, учасники товариства можуть включити в свій установчий документ умови по виключенню учасників в зв’язку з невнесенням додаткових вкладів, в т.ч. без права на розрахунок з виплати частини вартості майна, що пропорційна частці в статутному капіталі таких учасників, при їх виключення.

Юридична консультація

Для отримання безкоштовної юридичної консультації щодо процедури, строків, порядку збору документів для реєстрації ТОВ в Києві заповніть контактну форму.